14-15 лютого 2013 року в м. Полтаві в рамках IХ Міжнародної виставки нафтогазової промисловості «НАФТА. ГАЗ. СЕРВІС 2013» на Виставковому центрі відбулася міжнародна науково-практична конференція: «Перспективи нарощування нафтогазовидобутку у Східних регіонах України» в якій взяли участь представники Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Державної служби геології та надр України, Академії технологічних наук України, НАК «Нафтогаз України», НАК «Надра України», ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укргазвидобування», «Полтавської обласної державної адміністрації, Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка, Національного гірничого університету, Донецького національного технічного університету, НТЦ «Псіхея», ДП «Укрнаукагеоцентр», відомих закордонних та вітчизняних бурових та нафтогазовидобувних компаній, підприємців, науковців, фахівців та ЗМІ.

Пленарне засідання в перший день роботи конференції відбулося в конференц–залі Виставкового центру.

У своєму виступі голова правління Спілки буровиків України Анатолій Вдовиченко зазначив, що незважаючи на очевидність трагедії та катастрофічних наслідків для держави від повального провалу виконання головної державної програми, реалізація якої має вирішальний вплив на соціально-економічний, політичний рівень та обороноздатність країни, на превеликий подив, такий вкрай тривожний стан в економіці не викликав ніякого занепокоєння у влади всіх каденцій. Чомусь це питання не викликає особливої зацікавленості у ЗМІ, а його обговорення проходить в обстановці млявості, байдужості і повного штилю, ніби його взагалі і не існує. Минуло два роки з того часу, коли 15 січня 2011 року відбулися парламентські слухання «Про стан та перспективи видобутку вуглеводнів в Україні». Проте ніякого аналізу причин невиконання програми та винних в цьому не виявлено, а шляхи подолання перешкод, що стримують нарощування власного нафтовидобутку, не визначено. Взагалі, ніякого рішення по цьому питанню не було прийнято. У ЗМІ жодного повідомлення, а тим паче широкого обговорення, цієї добре перезрілої у всіх відношеннях важливої проблеми, не відбулось. В Україні продовжується спокійний спад видобутку газу та нафти. Тому головною метою конференції є привернути увагу влади і громадськості до питань розвитку власного нафтогазовидобутку для забезпечення повної енергонезалежності України. Потрібно надати фахову оцінку стану проблеми та окреслити оптимальні шляхи їх вирішення.

З вітанням до учасників конференції звернувся заступник голови Полтавської ОДА Борис Галушка, який підкреслив значимість піднятої проблеми в цілому для країни і особливо для Полтавщини.

Про вуглеводний потенціал Східного нафтогазоносного регіону України та основні шляхи його ефективного освоєння доповів головний геолог ДП «Укрнаукагеоцентр» НАК «Надра України» В. М. Солодкий.

Про стан та перспективи освоєння вуглеводневих ресурсів та запасів підприємствами НАК «Нафтогаз України» доповів начальник Управління з видобування газу, газового конденсату та нафти компанії С. В. Касьянчук.

Новітні бурові та видобувні технології презентували відомі світові та вітчизняні компанії Wеatherford, Аtlas Copco, Пермнафтомашремонт, НПК "ГЕОТЕК-ПРИБОР", НТП «Бурова техніка», ТОВ «КАРАТ», «Донецьксталь»-металургійний завод».

У підсумковому виступі голова правління Спілки буровиків України Анатолій Вдовиченко зазначив, що відомі фахівці нафтогазової геології науково доводять, що в Україні є всі підстави в найближчий час стати енергонезалежною. Так, академік НАН України О. Ю. Лукін на парламентських слуханнях заявив, що надра України мають величезний вуглеводний потенціал, особливо газовий, нехтувати яким не тільки злочинно, але й безглуздо. Колапс паливно-енергетичного комплексу обумовлений не міфічним виснаженням надр, а руйнуванням геологорозвідувальної і нафтової галузей, обвальним падінням глибокого буріння та геофізичних досліджень.

В Україні сьогодні ще є все необхідне для забезпечення в найближчий час повної її енергонезалежності і потрібно для цього тільки одне – політична воля влади бути незалежним від імпорту.

В цьому відношенні вкрай важливим є врахування думки відомих фахівців, зокрема, директора Інституту геологічних наук академіка П.Ф. Гожика, який на тих же парламентських слуханнях підтвердив: «… на Україні є великий резерв малих родовищ. Навіть Росія при своїх гігантських запасах приступила до їх активного освоєння. У нас їх багато, і вони можуть бути успішно використані на місцевому рівні і це великий резерв. Багато шуму навколо сланцевого газу. Це питання абсолютно не актуальне і його необхідно зняти на 10 років. В Америці, якби не було пільг по оподаткуванню, цей видобуток був би у них нерентабельним. Проблему необхідно спочатку добре вивчити, а потім вже визначати шляхи її оптимального вирішення. Треба зосередитись на шахтному метані. Є хороші наробки, конкретні результати, за що деякі колективи вже отримали Державну премію..». Не викликає ніякого сумніву в доцільності його видобутку. І важко зрозуміти владу, чому цей важливий напрямок практично не розвивається. Для його видобутку, звісно, потрібні великі обсяги бурових робіт, проте їх виконання не викликає значних економічних, технічних та екологічних проблем. Навпаки, інтенсифікація цього видобутку попутно вирішує багато різних наболілих проблем, особливо в підвищені безпеки діяльності вугільних шахт, екології та у зменшенні «парникового ефекту». В США сьогодні видобувається 55 млрд куб. м. такого газу. Ось досвід, який потребує першочергового вивчення та наслідування.

Для України набуває все більшого значення такий напрямок у виявленні нових нафтогазоносних регіонів, як вивчення перспектив нафтогазоносності докембрійських порід Українського щиту (УЩ). Глобальна нафтогазоносність кристалічного фундаменту на сьогодні не викликає ніяких сумнівів, особливо після відкриття у 1988 році гігантського газонафтового родовища Баш Хо (Білий Тигр) на південо-вєтнамському шельфі. На сьогодні у світі відомо 460 нафтогазових родовищ, запаси яких частково або повністю пов’язані з кристалічним фундаментом. Перші результати по вуглеводним перспективам УЩ були отримані ще в 1998 році. Підтвердження цьому стали значні газопрояви при розробці Новокостянтинівського уранового родовища в центральній частині УЩ. Додали до цього результати досліджень цих явищ Севастопольським національним університетом ядерної енергії у 2008 році, за якими зроблений прогноз про наявність на глибинах 2,3–3,5 км аномалій, повязаних із крупними газовими покладами. Ще більші поклади прогнозуються на глибинах 3 - 5 км. Вже давно назріла необхідність буріння на УЩ параметричних свердловин, проте жодного кроку в цьому напрямку не зроблено, незважаючи на те, що на це потрібні, порівняно із існуючим в країні повальним марнотратством, нікчемні кошти.

В умовах виснаження вуглеводневих покладів все більшої актуальності набувають нові погляди по їх відновленню. Такі явища в останні роки стали активно досліджуватись, в результаті яких виявлені чисельні свідчення відновлення виснажених покладів після тривалої зупинки видобутку. Американські нафтовики давно помітили, що коли з родовища відбирають нафту чи газ, то запаси такого родовища поновлюються, зростають. За результатами досліджень зроблені висновки про доцільність застосування заходів з нарощування ресурсної бази шляхом буріння додаткових експлуатаційних свердловин або відновлюваних робіт у відпрацьованих свердловинах та повернення до розробки виснажених покладів. За рахунок цього щорічний приріст запасів газу у Східному регіоні може скласти до 5,0 млрд куб м, нафти – до 0,5 млн т, а в Західному регіоні – до 0,6 млрд куб м газу та до 0,3 млн т нафти. Таким чином, кожний поклад вуглеводнів, що досяг високого ступеню виснаження має бути об’єктом дослідження на предмет відновлення та подальшого освоєння.

Гідротермальне буріння сьогодні широко використовується в Європі, особливо в Польщі, де навіть були задіяні на цю справу українські бурові підприємства. Поляки дуже швидко освоїли цей простий та доступний метод використання земного тепла і зрозуміли, що вони в цьому самостійно впораються, відмовились від наших послуг та високим темпами розвивають його.

В Україні поки що не відчувається зацікавленні у розвитку цього важливого та найбільш доступного напрямку енергозабезпечення. Що стосується сланцевого газу, то тут мабуть варто згодитись із думкою П.Ф. Гожика, про те що проблему необхідно спочатку добре вивчити. Разом із тим, фахівці Спілки буровиків України повністю підтримують дії міністра Едуарда Ставицького та його команди по залученню інвесторів до розробки сланцевих родовищ в Україні. Це один із самих перспективних напрямків і ніякої екологічної загрози тут не має. Навпаки, цей метод видобутку природного газу є більш екологічний, а ніж «звичайний», і в далекій перспективі за ним майбутнє, його потрібно всіляко підтримувати та створювати найсприятливіші умови для іноземних інвестицій. Незрозумілими є дії опозиційних сил, які розраховуючи на необізнану публіку, використовують це в своїх політичних інсинуаціях. Не володіючи елементарними фаховими уявленнями по проблемі, спекулюючи на екології, вони взялися забороняти все нове та перспективне лише тому, що воно не втискається в рамки ментального страху тубільної нації. Україна має чіткий вибір: рухатись до модернізації и перспективному розвитку, або не рухатись нікуди, залишаючись заповідником технологічної відсталості і економічної безпорадності.

Поряд із тим, фахівці Спілки відкрито, сміливо та компетентно висловлюють своє застереження про те, що надмірне захоплення далекою перспективою суттєво стримує нинішній розвиток традиційних напрямків, які є на сьогодні більш оптимальними і резерви їх, при використанні сучасних технологій, ще далеко не вичерпані. Тому першочерговим завданням у стрімкому нарощуванні видобутку вуглеводнів, на думку фахівців, повинно стати мобілізація національного ресурсу на виконання геологорозвідувальних та видобувних робіт на традиційних напрямках, видобутку метану із шахтних полів та вивченню перспектив кристалічного фундаменту. Інші напрямки повинні розвиватись тільки за рахунок недержавних інвестицій.

На другий день робота конференції продовжувалась в залі засідання вченої ради Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка. У пленарному засіданні взяли участь професорсько-викладацький склад на чолі із ректором університету, аспіранти і студенти.

«Університет вже протягом 20 років готує фахівців за напрямом «Нафтогазова справа», – зауважив на відкритті засідання ректор ПолтНТУ, професор Володимир Онищенко, – І за цей час університет напрацював певний досвід у цій сфері: значного розвитку набула науково-дослідницька діяльність, встановлення тісних міжнародних зв'язків – як в сфері вищої освіти, так і в плані проведення спільних досліджень, конференцій, дискусій – сприяє об'єднанню наукової думки та охопленню багатьох важливих питань. Таким чином, на зміну конкуренції між провідними вищими навчальними закладами світу приходять плідна співпраця та об'єднання зусиль у розв'язанні актуальних проблем нафтогазової галузі».

З доповіддями результати наукових досліджень виступили завідувачі кафедрами професори С.Ф. Пічугін та М. Л. Зоценко. Про сучасні вимоги до кваліфікаційного рівня фахівців нафтогазової справи доповів головний інженер НТП «Бурова техніка», голова Полтавської обласної організації О. Г. Лазаренко.

Новітні технології з буріння свердловин та видобутку метану на Донбасі презентував директор інноваційних програм ПрАО «Донецьксталь – металургійний завод» В. А. Турчин. Декан гірничо-геологічного факультету ДонНТУ А. А. Караказов запропонував відкрити нову спеціальність «Техніки і технології розвідки родовищ корисних копалин» за напрямами освіти «Гірництво».

Серед пріоритетних завдань, які було окреслено на конференції – забезпечення проходження виробничої та переддипломної практики студентами та магістрами на підприємствах нафтогазової галузі, впровадження наукових розробок вищих навчальних закладів в нафтогазовому комплексі та стажування науково-педагогічних працівників ВНЗ на підприємствах галузі.

Значну увагу, на думку учасників конференції, необхідно приділити створенню навчально-науково-виробничих комплексів, філій кафедр та факультетів ВНЗ в організаціях та підприємствах нафтогазовидобувної галузі з метою підвищення рівня фахової підготовки студентів, вирішення проблем виробництва та залучення провідних працівників галузі для науково-педагогічної діяльності.

З доповіддю про роль Спіли буровиків України у підготовці високо кваліфікованих фахівців, підвищення наукового рівня і спрощення процедури присудження вчених ступенів виступив голова правління Спілки, чл. - кор. АТНУ А. І. Вдовиченко. Зокрема він особливого значення надав питанню підготовки фахівців вищої кваліфікації.

Порядок присудження наукових ступенів та вчених звань в Україні за роки незалежності зазнавав ніби то демократизації, проте, з часом науково-атестаційна система поступово еволюціонувала в бік посилення суто формальних вимог до здобувачів, але виявилася нездатною запобігти корупційним процесам і комерціалізації у справі надання наукових титулів.

Водночас чимало авторитетних вчених через небажання витрачати дорогоцінний для творчої людини час на подолання бюрократичних перепон досі не мають давно заслуженого наукового ступеня чи вченого звання. На тлі кризового стану української науки дещо абсурдними є статистичні показники галузі. За роки незалежності з 1991 року в Україні кількість науковців зменшилась в 3.7 рази (з 313 до 85 тис). Поряд із тим, чисельність кандидатів наук зросла в 1,5 рази, докторів – у 1,8 раз, член-кореспондентів – у 2,5 рази академіків – у 6 разів.

Стабільне щорічне зростання кількості тих, що захищаються не є обєктивним свідченням високого рівня науки. Більша частина із них не пов’язана безпосередньо із науковими дослідженнями. У колах адміністраторів різних рівнів і представників великого й середнього бізнесу науковий ступінь і найвищі науково-педагогічні посади розглядають як атрибут престижності в соціумі. Практичний наслідок такої ментальності — розвиток ринку «чорних дисертацій». У 2011 році диплом доктора наук отримали 480 осіб, з яких 37% – керівники і тільки 13% - наукові співробітники, що мають пряме відношення до науки. Спостерігається крен докторів в легко доступну суспільно-гуманітарну сторону. Наукоємкі технічні та сільськогосподарські науки з часом втрачають висококваліфікованих науковців. Науковим абсурдом без перебільшення можно назвати те, що в результаті наукової діяльності тільки 45% докторів наук мали наукові праці. Наведені факти переконливо свідчить про те, що настав критичний час, коли в цій справі потрібно щось кардинально змінювати - створюється реальна загроза безпеці держави.

Для поліпшення науково-атестаційних процесів доцільно здійснити низку організаційно-правових та суто практичних заходів. Передусім, це вироблення нового механізму присудження наукових ступенів як через аспірантуру (докторантуру), так і шляхом присудження ступеня кандидата та доктора наук провідним ученим на підставі їх реальних наукових здобутків, без підготовки захисту дисертації та поза аспірантурою (докторантурою). І таку практику необхідно укоріняти та всіляко підтримувати, що дозволить значно зміцнити науку істинно відданими їй кадрами. Єдиним об’єктивним критерієм оцінки в науці є думка сформованого наукового середовища. Кількісними показниками, які при цьому можуть насамперед братися до уваги, є публікації в провідних фахових міжнародних виданнях та посилань інших науковців на ці публікації (“індекс цитування”); доповіді на міжнародних конференціях; отримані міжнародні гранти на наукові дослідження і науково-технологічні розробки; участь у міжнародних наукових та науково-технологічних програмах.

Держава повинна провести об‘єктивну атестацію громадських об‘єднань науковців – товариств, асоціацій, громадських академій наук, і за її результатами надавати підтримку тим об‘єднанням, які справді роблять істотний внесок у розвиток вітчизняної науки. Більше того, стати партнером цих наукових об‘єднань, визначати разом з ними пріоритети наукової політики.

Представлено на обговорення нове Положення про присудження наукових ступенів кандидата та доктора наук за визнанням без підготовки та захисту дисертації.

За результатами обговорень учасники конференції визначили:

1. Україна володіє достатнім потенціалом для забезпечення в найближчі роки своєї повної енергетичної незалежності і потрібно для цього тільки одне – політична воля влади бути незалежним від імпорту.

2.Розвиток національного нафтогазовидобутку є пріоритетним напрямом вирішення енергетичних проблем.

3.На сьогоднішній день існує єдиний науково обґрунтований та практично підтверджений оптимальний шлях збільшення власного нафтогазовидобутку – це постійне нарощування обсягів буріння пошуково-розвідувальних та експлуатаційних свердловин до 1000 км на рік.

4. Основні обсяги робіт мають бути зосереджені, в першу чергу, в розвинутих перспективних регіонах на традиційних напрямках, де значно меншими витратами є можливість отримати сьогодні більший результат.

5. Оптимальним напрямкам стрімкого нарощування видобутку вуглеводнів, на яких потребується максимальне зосередження національних ресурсів, мають бути: - традиційні родовища нафти та газу та їх регенерація; - метан вугільних родовищ; - вуглеводний потенціал кристалічного фундаменту Українського щиту.

6. З часом, із суттєвим збільшенням власного видобутку та зменшення імпорту з’являться додаткові значні кошти, які можуть бути направлені на освоєння інших більш затратних і разом із тим перспективних в майбутньому джерел вуглеводнів.

7. В найближчі роки освоєння морських нафтогазових родовищ та сланцевого газу доцільно здійснювати тільки за рахунок недержавних інвестицій, для цього в Україні необхідно створити сприятливі умови для іноземного капіталу.

8. Видобуток сланцевого газу не створює суттєвої загрози навколишньому середовищу при дотриманні елементарних вимог регламентів спорудження та освоєння свердловин.

9. Одним із найбільш доступних, ефективних та екологічно безпечних джерел земного потенціалу є використання гідротермальної енергії, яке повинно обов’язково передбачатись в кожному проекті при будівництві нових житлових та промислових об’єктів та при їх реконструкції.

10. Розвиток всіх видів використання енергетичного потенціалу земних надр потребують значних обсягів та високого рівня техніки, технології та організації бурових робіт.

11. Важливим етапом у формуванні найвигіднішої в економічному плані політики енергозбереження є забезпечення нафтогазової галузі високо кваліфікованими спеціалістами. Шляхи досягнення цієї мети, перш за все, полягають в активізації співпраці виробничих підприємств нафтогазової галузі з вищими навчальними закладами, які здійснюють підготовку фахівців за напрямами освіти «Нафтогазова справа» і «Гірництво».

12. Заслуговують уваги та винесення на обговорення широким колом наукової спільноти та громадськості пропозицій по розробці нового положення присудження вчених ступенів за визнанням на підставі їх реальних наукових здобутків без підготовки та захисту дисертації.

13. В Україні сьогодні є достатній науковий, виробничий та кадровий потенціал, який в стані, при відповідному фінансуванні, досягти високі темпи збільшення обсягів бурових робіт для забезпечення необхідного нарощування видобутку вуглеводнів.

Учасники конференції ознайомились із діяльністю ДП «Укрнаукагеоцентр» по проблемам видобутку в Україні сланцевого газу а також здійснили екскурсію в музей ПолтНТУ.


ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАШОЇ СТОРІНКИ У СОЦІАЛЬНІЙ МЕРЕЖІ ФЕЙСБУК

Коментарі залишайте ТУТ